Опис
Телескоп Bresser Refractor 90/500 EQ3 — це компактний ахроматичний рефракторний телескоп з діаметром об'єктива 90 мм та фокусною відстанню 500 мм, створений для всебічних спостережень нічного неба як у міських умовах, так і під час подорожей на природу. Завдяки широкій апертурі інструмент збирає у 200 разів більше світла, ніж неозброєне людське око, що відкриває спостерігачеві яскраві та деталізовані картини зоряного неба. Телескоп ідеально підходить для початківців і аматорів астрономії, які прагнуть отримати надійний та versatile інструмент для першого знайомства з космосом. Коротка фокусна відстань f/5.5 робить цей рефрактор чудовим вибором для споглядання великих відкритих зоряних скупчень, панорам Чумацького Шляху та протяжних туманностей. Завдяки стабільному екваторіальному монтуванню EQ-3 спостерігач може точно відстежувати небесні об'єкти ручними мікрометричними гвинтами, не втрачаючи їх з поля зору. У комплекті передбачено апертурний сонячний фільтр, що дозволяє безпечно спостерігати сонячні плями, часткові та повні сонячні затемнення і транзити планет. Максимальне рекомендоване збільшення 180x дає змогу розглянути кільця Сатурна, Велику Червону Пляму Юпітера, фази Венери та деталі рельєфу Місяця. Три ключові переваги моделі — висока світлосила апертури 90 мм, зручне екваторіальне монтування EQ-3 для точного ведення, а також вбудований сонячний фільтр, що перетворює телескоп на інструмент для денних і нічних спостережень.
Які космічні об'єкти можна спостерігати в цей телескоп:
Сонце: Сонячні плями — темні області на поверхні Сонця, що є зонами інтенсивної магнітної активності; у телескоп із сонячним фільтром добре помітні їх ядра (умбра) та навколишні напівтіні (пенумбра); Сонячні факели — яскраві ділянки фотосфери поблизу сонячних плям, які свідчать про підвищену магнітну активність; Сонячні затемнення — часткові та повні затемнення, під час яких можна безпечно спостерігати рух місячного диску по сонячному за допомогою комплектного апертурного фільтра; Транзити планет — проходження Меркурія або Венери по диску Сонця у вигляді чорних точок, які повільно перетинають сонячний диск; Гранульована структура фотосфери — за умов доброго атмосферного сіїнгу можна помітити ледь виражену зернисту структуру сонячної поверхні.
Місяць: Кратери — великі ударні структури, зокрема Тихо, Коперник, Клавій, Платон; у телескоп 90 мм деталі кратерів, валів і центральних гір чітко видно по лінії термінатора; Моря (Марія) — великі темні рівнини вулканічного походження: Море Спокою, Море Дощів, Море Ясності, Океан Бур; Гірські хребти — Апенніни, Кавказ, Карпати на місячній поверхні; добре помітні їх тіні та рельєф; Долини і борозни — Долина Альп, борозна Гігін; звивисті структури, що тягнуться на сотні кілометрів; Промені кратерів — світлі розкиди викидів від ударів метеоритів, особливо яскраво виражені навколо кратера Тихо при повному Місяці.
Планети: Сатурн — кільця системи Сатурна видно вже при збільшенні 50–70x, помітний поділ Кассіні між кільцями A і B при сприятливих умовах; можна розгледіти найбільший супутник Титан; Юпітер — чітко видно дві головні екваторіальні хмарні смуги, Велику Червону Пляму (за умов великого збільшення), а також чотири галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед, Калісто; Марс — під час протистоянь помітний рудуватий диск планети, полярні крижані шапки та темніші альбедо-д...
